хімія тонкого органічного синтезу

хімія тонкого органічного синтезу

Основною сировиною для виробництв хімії органічного синтезу є продукти нафтопереробки, попутного і природного газу, газового конденсату. Для розміщення хімічних виробництв, що працюють на базі вуглеводневої сировини, характерне з'єднання всіх основних стадій виробничого циклу в безпосередній територіальної близькості або навіть в рамках одного підприємства. Тобто по суті підприємства, що випускають продукцію хімії органічного синтезу, часто є нафтохімічними комбінатами (або навіть газонефтехимическими), де об'єднані видобуток сировини, нафто - або газопереработка, виробництво напівпр.

Органі́чний си́нтез — галузь хімічного синтезу, що займається отриманням органічних сполук за допомогою органічних реакцій. Часто органічні молекули мають вищий рівень складності, у порівнянні з неорганічними, тому органічний синтез розвинувся в одну з найголовніших галузей органічної хімії. Дослідження в межах органічного синтезу загалом поділяються на повний синтез і методологію.

- хімія тонкого органічного синтезу (лаки, фарби, фотохімічні товари); - побутова хімія; - фармацевтична промисловість (останнім часом її вже не відносять до хімічної). Хімія органічного синтезу. Представлена виробництвом полімерних матеріалів (синтетичних смол, пластмас, хімічних волокон, синтетичного каучуку і ниток). Умови розміщення: орієнтація на сировину і тяжіє до нафтопереробної, газової і коксохімічної промисловості.

Органічний синтез лікарських засобів (ЛЗ) належить до тих напрямків сучасної науки, які розвиваються найбільш стрімкими темпами. Органічний синтез ЛЗ взаємопов’язаний з багатьма дисциплінами і концентрує в собі їх досягнення, бо для створення кожної нової лікарської субстанції потрібні знання з органічної, фармацевтичної, біологічної хімії. Не менш важливими є і аналітична, колоїдна хімія, біотехнологія, тощо. Нарешті, стрімкий розвиток органічного синтезу, що відбувається останніми роками, потребує окремого узагальнення та вивчення.

Хімія тонкого органічного синтезу. Промисловість хімічних волокон характеризується високою матеріало-, енерго- і водомісткістю. Розрізняють хімічні волокна штучні, які виробляють з целюлози, й синтетичні, сировиною для яких є синтетичні смоли. Найбільші підприємства розміщені у Чернігові (синтетичні волокна), Києві (Дарницький шовковий комбінат), Черкасах (штучний шовк), Сокалі (штучне волокно). Хімічна промисловість є одним з найбільших забруднювачів навколишнього середовища, але водночас це єдина галузь, яка займається утилізацією виробничих відходів.

Синтез органічних сполук передбачає більш глибоке вивчення курсу органічної хімії, що базується не лише на вивченні головних теоретичних положень, а і на знаннях та навичках практичної роботи в хімічній лабораторії стосовно техніки безпеки, техніки лабораторних робіт, методів вилучення та очищення органічних речовин, а також властивостей органічних речовин і якісних реакцій на їх функціональні групи. Таким чином, перші чотири розділи даного посібника є основою для синтезу, виділення та ідентифікації органічних сполук згідно з наведеними методиками. Синтези органічних сполук згруповано за типам.

Продукція хімії органічного синтезу використовується в легкій, харчовій, резиноазбестовій і інших галузях господарства, а його найбільші підприємства розміщені в Донбасі і Придніпров'ї. У Запоріжжі виробляють кремній, органічні сполуки, синтетичні смоли і тому подібне, в Дніпродзержинську - полівініл і полістирол, в Сєверодонецьку - вироби з пластмаси і склопластика. Синтетичні смоли переробляють в плівкових, пластмасових і інші вироби в Калуше, Києві, Одесі і Фастові (Київська область).

Органічний синтез - розділ органічної хімії і технології, що вивчає різні аспекти (способи, методики, ідентифікація, апаратура тощо) отримання органічних сполук , матеріалів і виробів, а також сам процес отримання речовин. Мета органічного синтезу - отримання речовин з цінними фізичними, хімічними і біологічними властивостями або перевірка передбачень теорії. Сучасний органічний синтез багатогранний і дозволяє отримувати практично будь-які органічні молекули. p align="center"> 2. Історичний огляд. Органічний синтез в якості самостійної дисципліни почав формуватися після знаменитог.

Хімія і технологія органічних речовин. Значення органічного синтезу і його перспективи. Історичний огляд. Виробництво органічних речовин спочатку базувалося на переробці рослинної чи тваринної сировини і складалося у виділенні коштовних речовин (цукор, олії) чи їхньому розщепленні (мило, спирт і ін.). Перспективи розвитку. Промисловість основного органічного і нафтохімічного синтезу являє собою могутню область з величезною розмаїтістю одержуваних продуктів, реакцій їхнього синтезу й процесів розподілу речовин.

Кафедра хімічного матеріалознавства Кафедра органічної хімії. “ЗАТВЕРДЖУЮ” Перший проректор. _ “_”_20 __ р. РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ Сучасний органічний синтез. (назва навчальної дисципліни). спеціальність (напрям) _102 “хімія” спеціалізація _ факультет _____хімічний_. синтезу органічних речовин та одержання цільових матеріалів. Сформувати уявлення про основні положення теорії планування експеримента. Стратегія органічного синтезу. Синтез за літературними даними, синтез за аналогією. Планування ланцюга перетворень, оптимізація плану синтезу.

Синтетична органічна хімія подарувала людству величезну кількість речовин, яких не існує в природі. До того ж, значно дешевших порівняно з виділеними із природної сировини. Основною сировиною для синтезу величезної кількості органічних сполук служать: природний газ; нафта і супутні нафтові гази

Підготовчі курси. Органічна хімія. Теоретичні основи органічної хімії. Предмет органічної хімії. Органічна хімія – це частина хімічної науки про речовини рослинного та тваринного походження. Берцеліус та його прихильники вважали, що органічні сполуки утворюються виключно внаслідок життєдіяльності організмів під впливом так званої «життєвої сили». Це дало поштовх до бурного розвитку органічного синтезу: Зінін одержав анілін (1842р.), Кольбе – оцтову кислоту (1845р.), Бертло – сполуки типу жирів (1854р.), Бутлеров – цукроподібні речовини (1861р.). Отже, на базі експериментів поступово доводилося, що невірно вважати органічну хімію наукою тільки про ті сполуки, які є продуктами життєдіяльності живих організмів.

Органічний синтез - розділ органічної хімії та технології, що вивчає різні аспекти (способи, методики, ідентифікація, апаратура тощо) отримання органічних сполук, матеріалів і виробів, а також сам процес отримання речовин. Мета органічного синтезу - отримання речовин з цінними фізичними, хімічними та біологічними властивостями або перевірка передбачень теорії. Сучасний органічний синтез багатогранний і дозволяє отримувати практично будь-які органічні молекули. Дослідженням органічного синтезу займаються численні інститути, в т.ч. Інститут органічного синтезу УрВ РАН (ІОС, Єкатеринбург), створе.

"Методи органічного синтезу". Запровадження. Органічний синтез - розділ органічної хімії, у якому розглядаються шляху й методи штучного створення органічних сполук, у лабораторії і промисловості. Широко застосуємо в лабораторних умовах (головним чином заради дослідницьких цілей) й у промисловості. Успішне розвиток органічного синтезу почалося з розробки теорії хімічної будови та накопичення грошових даних про хімічних властивості органічних сполук (>2я підлогу.