історія медицини загальна та спеціальна

історія медицини загальна та спеціальна

Історія медицини — наука яка вивчає науковий, суспільній та технологічний розвиток медицини від первісної людини до сучасності. Історія медицини показує, як суспільство змінювало свій підхід до хвороб і недуг починаючи з найдавніших часів до наших днів. Ранні медичні традиції включають традиції цивілізацій Вавилону, Китаю, Єгипту та Індії. Сушрута з Індії представив концепції медичного діагнозу і прогнозу. Клятва Гіппократа була написана в Стародавній Греції в V столітті до нашої ери і є основою.

Загальна історія медицини та спеціальні історико-медичні відомості складають систему історико-медичної освіти лікаря. Курс історії медицини є спрямовуючою та об’єднуючою ланкою у вивченні розвитку всіх галузей медицини. Історичний розвиток подається цілісною системою, а не у вигляді механічної суми окремих розрізнених даних з історії різних дисциплін. Отже, історія медицини не тільки долає вузьку спеціалізацію, але й дає можливість лікарю бачити зв’язок окремих дисциплін, зв’язок медицини з іншими спеціальностями, бачити сам процес формування цих зв’язків. Вона є об’єднуючим ланцюгом у вивченн.

Періодизація історії медицини і джерела її вивчення. Історія медицини (IМ) – джерело медичних знань, “сховище” славних традицій, які створюються та передаються із покоління в покоління. Вона складається з двох частин: загальної та спеціальної ІМ. Загальні питання історичного розвитку медицини, виявлення характерних особливостей, закономірностей цього розвитку, головних проблем, складають предмет загальної ІМ, яка вивчається в окремому курсі на кафедрах соціально-медичного профілю.

Історія медицини поділяється на загальну, яка вивчає розвиток медичних знань у людському суспільстві в цілому, та спеціальну, в якій висвітлюється розвиток окремих галузей медицини — терапії, хірургії та ін. Викладання спеціальної історії медицини звичайно здійснюється відповідними профільними кафедрами. Оскільки розвиток медицини залежить від рівня розвитку продуктивних сил та характеру виробничих відносин, то в основу викладу загальної історії медицини покладено поділ на епохи і періоди, прийнятий у загальній історії. Хоч, зрозуміло, тут немає і не може бути повного хронологічного збігу.

Медицина — Богом благословенна наука. Історія медицини та медсестринства — це наука про виникнення, розвиток і сучасний стан медицини та медсестринства як її складової – джерело медичних знань, “сховище” славних традицій, які створюються та передаються із покоління в покоління. Як наука і предмет викладання вона має велике значення для підготовки всебічно розвинених медсестер з базовою вищою освітою, медсестер-бакалаврів, оскільки дає можливість в історичній послідовності простежити розвиток медичних знань, спрямованості медичної діяльності залежно від розвитку науки та змін світогляду і допом.

ЛЕКЦІЯ з навчальної дисципліни Історія медицини та медсестринства. ТЕМА № 3. Історія медицини Середньовіччя та епохи Відродження. ( 2 години). Для студентів відділення сестринська справа. 1. ЛЕКЦІЯ 3л1 План. ЗАГАЛЬНИЙ ВИСНОВОК Для розвитку медицини мали значення деякі особливості: по-перше, у Візантії виникають перші християнські монастирі, а при них лікарні і медичні школи (IV ст.); по-друге, торгові каравани, натовпи прочан і походи хрестоносців до гробу Господнього сприяли розносу інфекцій і виникненню епідемій. Церква запровадила спеціальний суд — інквізицію, який, зазвичай, порушників церковних канонів (єретиків) та непокірних засуджував до єдиної ефективної міри покарання — спалювання на вогнищі.

Історія медицини як наука та предмет викладання: Історія медицини поділяється на: + загальну + приватну-спеціальну В основу періодизації історії медицини покладена: + громадянська періодизація-статистичні дані-спеціальна періодизація-класифікація хвороб Джерелами вивчення історії медицини - - - Медична Бібліотека на веб-сайті medbib.in.ua.

Історія медицини (IМ) – джерело медичних знань, “сховище” славних традицій, які створюються та передаються із покоління в покоління. Вона складається з двох частин: загальної та спеціальної ІМ. Загальні питання історичного розвитку медицини, виявлення характерних особливостей, закономірностей цього розвитку, головних проблем, складають предмет загальної ІМ, яка вивчається в окремому курсі на кафедрах соціально-медичного профілю. Спеціальні питання історії окремих медичних дисциплін, історико-медичні відомості, які належать до окремих галузей медицини, вивчаються у відповідних курсах: анатомії та фізіології, терапії та хірургії, очних хвороб, невропатології та ін. Джерела вивчення медицини та лікознавства.

Складовою загальної історії медицини є спеціальна галузь – історія медицини і фармації. У структурі освітнього процесу навчальна дисципліна «Історія медицини і фармації» методично є частиною тео-ретичного блоку фундаментальних дисциплін і водночас методологічно виконує пропедевтичну функцію, що забез-печує наступність не лише в рамках дисциплін освітньої програми підготовки конкретної спеціальності, а також між різними ступенями вищої медичної / фармацевтичної освіти. Вивчення дисципліни сприяє формуванню світо-гляду майбутнього фахівця, збагачуючи його теоретични-ми знаннями, дослідницькими в.

Історія медицини - наука про розвиток медицини, її наукових напрямках, школах і проблеми, ролі окремих вчених та наукових відкриттів, залежно розвитку медицини від соціально-економічних умов, розвитку природознавства, техніки і громадської думки. Історія медицини поділяється на загальну, що вивчає розвиток медицини в цілому, і особисте, присвячену історії окремих медичних дисциплін, галузей і питань, пов'язаних з цими дисциплінами. Лікування виникло в глибокій старовині. Потреба надати допомогу при пошкодженнях, в пологах зумовила необхідність накопичення знань про деякі прийоми лікування.

Сергій Авраамович Верхратський Історія медицини є одним з розділів загальної історії культури людства. ІСТОРІЯ СВІТОВОЇ МЕДИЦИНИ Розділ І ЗАРОДЖЕННЯ МЕДИЦИНИ. МЕДИЦИНА ПЕРВІСНООБЩИННОГО ЛАДУ Розділ II МЕДИЦИНА СТАРОДАВНЬОГО СВІТУ МЕДИЦИНА ЄГИПТУ МЕДИЦИНА ІНДІЇ МЕДИЦИНА ІРАНУ МЕДИЦИНА КИТАЮ МЕДИЦИНА СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ - История медицины. У навчальному посібнику наведено етапи розвитку медичної науки від стародавніх часів до наших днів. Порівняно з третім виданням (1983 р.) в усі розділи внесено доповнення. Велику увагу приділено розвитку медицини в нашій країні, особливо на Україні, і внеску в неї вітчизняних учених-медиків. Для студентів медичних інститутів.

Історія медицини та реабілітації. Навчальний посібник. Ніжин 2015. При храмі богині Ізіди-Нейтх у Саїсі була спеціальна школа повитух. Очолювали медичну службу в Єгипті жерці, але серед лікарів було багато цивільних осіб і навіть рабів. Лікарі були вузькими фахівцями: одні лікували очі, другі – голову, треті – шлунок, чет-верті – зуби, п’яті – невидимі недуги (по-теперішньому лікарі загальної практики). Бальзамування тіл фараонів супроводжувалося розтином трупів, тому єгипетські лікарі мали певні анатомічні уявлення. Вони ж розвинули теорію медицини.

Національна наукова медична бібліотека України. Історія медицини та охорони здоров’я в Україні. Науково-допоміжний покажчик літератури. Часть 3 (1992 – 2011 рр.) Київ – 2012. 1. Історія медицини. Загальні питання. 1. Аронов Г. Е. Что имеем, не храним : медицина Украины на рубеже столетий / Г. Е. Аронов // Пробл. медицины. – 1998. – № 3. – с. 68–73. 12. Ганіткевич Я. До історії Українського червоного хреста та медичної служби УПА / Я. Ганіткевич // Лікар. збірник : нова серія. – Львів, 2009. – Т. 17.

Історію медицини поділяють на загальну та спеціальну. Загальна історія медицини вивчає розвиток медичних знань у людському суспільстві загалом (її вивчають у виші як окрему дисципліну). Загальні питання, основні закономірності історичного розвитку медицини складають предмет історії медицини як окремої науки, самостійної дисципліни. У спеціальній історії. медицини висвітлюється розвиток окремих галузей медицини – терапії, хірургії, педіатрії, фізіології людини, фармації тощо (її вивчають при навчанні на певних профільних кафедрах). Загальна історія медицини та спеціальні історико-медичні відомо.

Роль історії медицини в освіті медиків. Об’єкт та предмет історії медицини, її періодизація. Джерела вивчення історії медицини. Поняття «медицина» та «медсестринство». Роль історії медицини в освіті медиків. Вивчення історії медицини і медсестринства є невід’ємним елементом професійної освіти сучасного лікаря та медичної сестри. Ця історія акумулює досвід медицини різних часів, народів, напрямків та шкіл. Історія медицини та медсестринства є складовою частиною загальної історії науки, але відрізняється значною своєрідністю, зумовленою її об’єктом. Об’єкт історії медицини – медицина у всій своїй складності й масштабності. Можна виділити кілька провідних особливостей медицини.

Зокрема, історія медицини в Україні починається з історії народної медицини. Перші лікарні в Київській Русі були засновані у ХІ столітті і були більшістю у формі богодільних притулків прикріплених до церков. У ХІV і ХV столітті були збудовані нові лікарні і багато лікарів давали першу допомогу мешканцям України і солдатам війська Богдана Хмельницького. Так як число лікарів було недостатнім, деякі медичні школи, які готували лікарів, відкривалися. Київська Академія була заснована у 1632 р. Це відіграло визначну роль у розвитку української медицини. Багато випускників, хто закінчили Академію, тр.