мова рідна слово рідне

мова рідна слово рідне

Шкільний твір на тему "Мово рідна, слово рідне. " — розвиток зв'язного мовлення, зразок та варіанти написання на УкрЛібі. Мово рідна, слово рідне. Мово моя материнська, Квіти в душі й на устах. Ти — мій рушник український, Ти — моя доля, мій шлях. / І. Чернецький /. Україна, український народ, українська мова!

«МОВО Рідна, слово Рідне.» Українці - стародавній народ, а мова їхня багатша і всеосяжніша, ніж персидська, китайська, монгольська і всілякі інші. Вона має риси, подібні до московської мови. А московити володіють землями вісімнадцяти царств. Всі вони однаково задовольняються двадцятьма дев’ятьма літерами. Мова русів (українців. - Я. Д.). Цей козацький народ, як і московський, сповідує грецьку віру, поклоняється Христові, дотримується тих же свят і читає Євангеліє. Короткі приклади з їхньої мови: вода, ходи, сядь, яблука, свічка, хліб, приніс, ложка, груша, сливи, мед, масло, куди йдеш, куд.

Мово рідна, слово рідне, Хто ся вас стидає, Хто горнеться до чужого, Того Бог карає. Свої його цураються, В хату не пускають, А чужії, як заразу, Чуму, обминають. Пісню ввів: Anrzej 15.04.2005 Відредаґовано: 22.05.2013 Переглядів: 24209. 1. Світко (користувач) 17.03.2009 04:39 Пісня "Мово рідна, слово рідне" звучить тут у виконанні не "невідомого гурту", а надзвичайно популярного у 70-х роках у Канаді гурту "Рушничок". У їхньому доробку - п'ять альбомів. 0/0.

Здається, про красу рідного слова сказано так багато, що краще її й не опишеш. Тому ми зібрали вірші письменників про мову, які не залишать вас байдужими. Хоча б один вірш про мову є в творчій спадщині всіх українських письменників. Від Тараса Шевченка, Лесі Українки до Ліни Костенко та Оксани Забужко – це невичерпне джерело натхення, з цим поділилось Радіо МАКСИМУМ. Зазначимо, що поезії про мову – не лише для дітей, їх має знати кожен українець. Тим паче, що сучасні твори про українське слово напрочуд красиві та глибокі. Вірші про рідну мову.

РІДНА МОВА Мово рідна, слово рідне, Хто вас забуває, Той у грудях не серденько, А лиш камінь має. Як ту мову нам забути, Котрою учила Нас всіх ненька говорити, Ненька наша мила. У тій мові нам співали, Нам казки казали, У тій мові нам минувшість Нашу відкривали. От тому плекайте, діти, Рідну свою мову, Вчіться складно говорити Своїм рідним словом. С. Воробкевич. РІДНА МОВА Як то гарно, любі діти, У вікно вам виглядати! В ньому все: тополі, квіти, Сонце й поле біля хати. На оте вікно ранкове, Що голівки ваші гріє, Схожа наша рідна мова – Цілий чвіт вона відкриє! Бережіть її малята, Бо вона – ві.

Здається, про красу рідного слова сказано так багато, що краще її й не опишеш. Тому ми зібрали вірші письменників про мову, які не залишать вас байдужими. Хоча б один вірш про мову є в творчій спадщині всіх українських письменників. Від Тараса Шевченка, Лесі Українки до Ліни Костенко та Оксани Забужко – це невичерпне джерело натхення, з цим поділилось Радіо МАКСИМУМ. Зазначимо, що поезії про мову – не лише для дітей, їх має знати кожен українець. Тим паче, що сучасні твори про українське слово напрочуд красиві та глибокі. Вірші про рідну мову.

Мово рідна, слово рідне, Хто вас забуває, Той у грудях не серденько, А лиш камінь має. Як ту мову нам забути, Котрою учила Нас всіх ненька говорити, Ненька наша мила. У тій мові нам співали, Нам казки казали, У тій мові нам минувшість Нашу відкривали. От тому плекайте, діти, Рідну свою мову, Вчіться складно говорити Своїм рідним словом. До рідного слова торкаюсь душею, Боюсь очорнити чи зрадить його. З цих слів наша мова, пишаємось нею — Це музика й пісня народу мого. Без неї не зміг би на світі прожити, Не зміг би помітить земної краси, Не чув би й не бачив, як шепчеться жито, З якого стікають краплинки роси. Вона — джерело й найчистіша криниця, З якої черпаю натхнення й снагу.

Любий друже! 21 лютого святкується Міжнародний день рідної мови. Кожен народ має свою мову. Якщо вмирає мова, зникає з лиця землі й народ, який протягом багатьох віків творив її. Тому треба любити рідну мову, берегти й захищати, як найкоштовніший скарб. Нині існує на світі близько шести тисяч мов. Одні з них бурхливо розвиваються. Другі…

Мова рiдна, слово рiдне! Хто вас забуває, Той у грудях не серденько, А лиш камiнь має. Як же мову ту забути, Що нею учила Нас всiх ненька говорити, Ненька наша мила. Ой, шануйте, поважайте Рiднесеньку мову, I навчайтесь розмовляти Своїм рiдним словом. Мова рiдна, слово рiдне! Хто вас забуває, Той у грудях не серденько, А лиш камiнь має.