історія закарпаття 20 століття

історія закарпаття 20 століття

Закарпа́ття — історична область у Східній Європі, нині в основному складає Закарпатську область на заході України. На землях Закарпаття люди селилися з глибокої давнини. Тут бували і численні варварські племена, і легіони Римської імперії, які на самому початку нашої ери створили провінцію Верхня Дакія, північна межа якої проходила по річці Сомеш. У V столітті тут утворився політичний центр гунів на чолі з легендарним вождем Аттілою. Під час Великого переселення народів у Закарпатті з'явилися гепіди.

Двадцятирічний період перебування Закарпаття під назвою Підкарпатська Русь в складі Чехословаччини (1919–1939), мабуть, є єдиним винятком майже повноцінного представлення краю в загальній історії України учням 10-класу. Однак, лише майже. Одразу в трьох шкільних підручниках авторства Федора Турченка, Станіслава Кульчицького та Юрія Шаповала, Надії Гупан та Ольги Пометун, Закарпаття вперше представлено окремим розділом чи параграфом. За обсягом вони майже дорівнюють всім попереднім сюжетним вставкам («обрізкам із відрізків») з історії Закарпаття починаючи від Королівської стоянки раннього палео.

У XIV—XVI століттях приблизно дві третини Закарпаття було покриті лісами і гірськими пасовищами, населення гірських районів займалося полюванням, скотарством, рибальством, а в низинних районах — ще й хліборобством, виноградарством, садівництвом. У середньовіччя в цьому регіоні існували сотні дрібних феодальних володінь, що вели між собою практично безперервні міжусобні війни[джерело?], часто починали війни супроти сусідів. Часом виникали селянські повстання проти феодального гніту[джерело?]. Друга половина XVII століття заслуговує на назву «золотого століття» в церковній історії Закарпаття.

У XX ст. Галичина, Буковина та Закарпаття переживали тяжкі соціальні ускладнення. Як і раніше, ці країни були переважно аграрними. Більша частина землі належала поміщикам, серед яких переважали чужинці: поляки - у Галичині, румуни - у Буковині, мадяри - у Закарпатті. Було багато великих землевласників-магнатів, які володіли маєтками на кількасот тисяч гектарів. У Галичині барон Лібіх мав 66.700 гектарів, граф Р. Потоцький - 49.800 гектарів, другий граф Я. Потоцький - 23.500 гектарів. У Закарпатті граф Шенбурн-Бухгайм мав коло 100 тисяч гектарів, себто близько 20% усієї території. Поруч з дідич.

20:21 3.072017. Історія формування адміністративно-територіальної системи Підкарпатської Русі (сучасне – Закарпаття) на початку ХХ століття. Історія 887. В політичному і адміністративному відношенні територія сучасного Закарпаття в цілому, включаючи і його гірську частину, стає складовою частиною Угорського королівства на рубежі ХІІІ-XIV століть. На початку ХІІ століття під час правління короля Угорщини Стефана І була проведена адміністративна реформа, у результаті якої територія королівства була поділена на так звані комітати або жупи. Деякі прикордонні території королівства керувалися як „марки”.

У статті досліджується періодика Закарпаття XIX – першої половини XX століття, що зберігаються у фондах Наукової бібліотеки Ужгородського національного університету та інших бібліотек, архіву та музею Закарпатської області. Ключові слова: періодичні видання, фонди бібліотек, архівні часописи, історія та культура Закарпаття. Стрімке нарощування великого обсягу інформації найрізноманітніших галузей спричинило зміну статусу бібліотеки, вона стала посередником між джерелом інформації і користувачем. На сьогодні з осередку консервації друкованих видань бібліотека трансформується в депозитарії різно.

20. 21. 22. Історія заселення Закарпаття. Підготовлено: Admin. Розділ: Закарпатська область. В середині XV століття Ян Гунядій володів великою частиною Закарпаття, включаючи Мукачеве і близько 70 сіл Берегівщини. В кінці цього ж століття ця частина Закарпаття, за винятком району Ужгорода і 5 королівських міст, була в руках Яна Заполі. Маєтки Довгаїв перейшли до рук графів Телекі. На початку XV століття королівський суддя С. Вербовці вже мав 50 маєтків.

ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ у 20—30-ті роки XX століття. Становище українців Буковини, Бессарабії та Закарпаття. Карпатська Україна. У міру зростання національної свідомості серед населення Закарпаття українські політики все настійливіше вимагали автономії краю. Але чеський уряд зволікав з реалізацією своїх зобов'язань, віддаючи перевагу централізованому управлінню. Ситуація змінилася після укладення 29 — 30 вересня 1938 р. Мюнхенської угоди, коли керівники Великобританії та Франції вирішили «умиротворити» фашистську Німеччину за рахунок західних територій Чехо-Словаччини.

Закарпаття (Закарпатська Україна) - історична назва українських етнічних земель, розташованих на південних схилах Карпатських гір та в басейні р. Тиси (ця територія мала й інші назви: Карпатська Русь, Карпатська Україна, Підкарпатська Русь, Угорська Русь та ін.). Нині це територія Закарпатської області. У середині I ст. до н. е. Закарпаття потрапило під владу Римської імперії. У період великого переселення народів (IV-VII ст. н. е.) тут інтенсивно розселялися слов'янські та інші племена. Проте ІХ-Х ст. слов'янське населення Закарпаття потрапило до сфери політичного і культурного впливу Першого Болгарського царства і Великої Моравії. У період розквіту Київської Русі Закарпаття було її південно-західним рубежем.

Серед українців Буковини та Закарпаття переважали селяни. Елітну національну і соціальну групу складали румуни в Буковині, мадяри — в Закарпатті. В економічному житті обидві провінції відзначалися повільним розвитком, хоча австрійський уряд в часи правління «освічених» монархів, особливо Иосифа II, сприяв певному прогресу в цих провінціях. Особиста залежність селян від поміщиків була майже повністю скасована, але вони продовжували відробляти панщину за землі та пасовищах.

Закарпаття - це територія, заселена українцями на південних схилах і передгір'ях Карпат. Має різні назви: Карпатська Україна, Закарпатська Україна, Прикарпаття, Карпатська Русь, Угорська Русь. Розмаїття назв відбиває історико-географічні особливості цього масиву українських територій як прикордонної території, перехрестя різних політичних, етнічних, релігійних та економічних впливів. Етнічно і релігійно ця територія тяжіла до східнослов'янського, греко-православного світу. Політично і економічно протягом тривалого історичного періоду була пов'язана з Угорським королівством, Авст.

Завдяки дослідженням наших істориків, повністю змінилося бачення закарпатцями своєї історії у ХХ столітті. Радянський період перестав бути ерою суцільного щастя. Репресії проти греко-католицької церкви, борців за незалежну Україну, втікачів до Радянського Союзу, угорського населення були ґрунтовно досліджені і нині вже не викликають дискусії. 20. Розширення міжнародних контактів продовжує вписувати Закарпаття у центральноєвропейський контекст. Відносна відкритість кордонів та тісніше контактування завдяки сучасним технічним засобам сприяють розгерметизації культури Закарпаття.

Венгры называют его Kárpátalja, украинцы - Закарпаття, русская Википедия - Закарпатской областью Украины. Настоящее Окно в Европу, “прорубленное” для нынешней Украины Советским Союзом по итогам Второй Мировой войны. Близость Европы ощущается во всем - машинах с европейскими номерами, иностранной речи на улицах, в кафе и базарах, венгерских флагах и ленточках на памятниках и административных зданиях, венгерских названиях - на табличках, указателях и в меню ресторанов.Здесь даже названия городов - это переиначенные венгерские: Ужгород (Ungvar - Унгвар), Мукачево (Muncacs - Мункач), Виноградов .

ЗАКАРПА́ТТЯ – історико-географічний край у південно-західній частині України. Розташ. за гол. вододіл. карпат. хребтом у передгір’ях та на. 1919–20: за Сен-Жермен. мирним договором 1919 З. під назвою «Підкарпатська Русь» увійшла до складу новоутвор. Чехо-Словаччини з «наданням їй щонайширшої автономії». На це рішення вплинули як тогочасні міжнар. обставини, так і угода закарп. еміграції в США з лідерами Чехо-Словаччини і результати плебісциту серед амер. русинів у листопаді 1918 щодо майбутнього рідного краю. Нью-Йорк, 1992; Нариси історії Закарпаття. Т. 1–3. Уж., 1993; 1995; Болдижар М. Закарпаття між двома світовими війнами.